е-mail:
пароль:

забыли пароль?

регистрация

Что происходит и кому это выгодно

мне

никому





06.04.2017 10:40

Надто Близько


ХВИЛИНКА ЛІРИКИ


Я надто близько, щоб боротись.
Я тебе й досі відчуваю.
От тільки не збагну, чому так сталось...
У стіни цвяхи забиваю.

Я почекаю, треба більше,
Нерозпланованих годин...
Наважусь думати на краплю ширше
І вже не прокидатимусь один...

Розмінний подих, зустрічі очима...
Але цей стіл - один на всіх...
Хіба що подивитись за дверима...
Нема нікого! Я побіг!

Сьогодні ти чужа, мій небеспечний ворог.
Хоча ще вчора я тебе любив.
Якби ж я міг ховатися у горах,
То й цей занепад пережив...

Не бачу виходу, окрім - тікати!
Триматися на відстані і будувати план...
Лише тоді, коли почнеш вбивати,
В мені загоється глибокий шрам.

Дмитро Максимчук
05•04•2017

автор пожелал остаться неизвестным
предыдущаяследующая
всего комментариев: 1

сортировать комментарии: от первого к последнему, от последнего к первому
Хармс 06.04.2018 23:42

Ось забиваю цвяхи в стіну,
Та не виходить все ніяк,
Ті цвяхи наче с пластиліну,
Невже я знову холостяк?

І скільки можна вже чекати!?
Години йдуть, а я один,
А може себе в руки взяти!
Пігулку випити цитрин.

Тікати в гори, божевілля!
Я сам від себе не втечу!
Візьму я краще іструменти,
І новий стіл заколочу!

Тепер чужа, тепер ти ворог,
Та все одно я не здаюсь!
Зустріну нове я кохання,
З тобою більш не поділюсь...

06 04 2018  


Год назад <1/1 >

самое, самое
 











Создание сайта — студия "Малина", Белая Церковь 2010г.