Надто Близько
ХВИЛИНКА ЛІРИКИ
Я надто близько, щоб боротись.
Я тебе й досі відчуваю.
От тільки не збагну, чому так сталось...
У стіни цвяхи забиваю.
Я почекаю, треба більше,
Нерозпланованих годин...
Наважусь думати на краплю ширше
І вже не прокидатимусь один...
Розмінний подих, зустрічі очима...
Але цей стіл - один на всіх...
Хіба що подивитись за дверима...
Нема нікого! Я побіг!
Сьогодні ти чужа, мій небеспечний ворог.
Хоча ще вчора я тебе любив.
Якби ж я міг ховатися у горах,
То й цей занепад пережив...
Не бачу виходу, окрім - тікати!
Триматися на відстані і будувати план...
Лише тоді, коли почнеш вбивати,
В мені загоється глибокий шрам.
05•04•2017