Стетоскоп
Хвилинка ЛІРИКИ
А ми не бачимо нічого,
Хоча і не розбиті окуляри!
Не помічаємо нікого,
Проте на небі є пульсари...
Вони за межами усього,
Їх бачить тільки телескоп.
Візьмем і вип'ємо міцного,
На шиї в мене стетоскоп.
Я тільки іншим дам надію,
Собі нічим не допоможу!
Мене нічого вже не гріє.
Я вже забув чому живу.
Забиті дерев'яні вікна,
Розбите пострадянське скло.
Забій, подряпини, ангіна...
А "Болівуд" продовжує кіно...
Таке дивитись не можливо!,
Хоча й використовують зелений фон...
Багато і, водночас, дратівливо.
Нагадує про наш кордон...
Вони уміють виживати,
Завдавши іншим біль;
Влаштовують нові дебати...
Процес бродіння... Хміль...
Про Бога згадують, звичайно,
Коли це вигідно для них самих.
Коли хизуються охайно...
Гримасою змінився сміх.
І, що не думаєш - усе даремно!
Все валиться і випадає з рук...
Щоб вийти - має бути темно!
Щоб вслухатись - посадеш слух!
Дмитро Максимчук
21•09•2017