Цілунок Щастя
Світлана Кващенко
Ми набираєм схожість, -
І це наш спільний невідомий шлях.
Дивуються звичайні перехожі
Цілункам щастя у моїх очах.
У напівоберті застигла мрія.
Думки, сполохані, кудись тікають.
Пусте минуле, як розпатлана повія,
Примарою у безвісті зникає.
Ми набираєм схожість…
І це наш спільний невідомий шлях.
Себе на тебе я, мабуть, помножу
У мріях, у бажаннях, у думках.
Обійми спокою лікують душу.
Боюсь себе я, щоб тебе не вкрасти.
Сама собі повторювати мушу:
«Дихай глибоко, мала, щоб не впасти».
Ми набираєм схожість,
І шаленіє всесвіт навкруг нас.
Дивуються звичайні перехожі,
Як ніжно й вміло ми спиняєм час.
21.05.2019