Прокидатися і Засинати
Дмитро Максимчук
Я прокидаюся і думаю про неї,
Про ту, що називала їжачком.
Одразу ж – молоко, гантелі...
А потім борщ із пампушками й часником.
Нехай з динаміків лунає
Цей мелодійно-ніжний звук...
Твій голос вухами гуляє.
Навушники... Гітара... Ноутбук...
Там дуже гарно, ні хмаринки.
Ферія з мільйонів кольорів.
Чому у липні не купуємо ялинки,
При світлі нових ліхтарів?
Я засинаю й думаю про неї,
Про ту, що називала їжаком.
«Ви на концерт?» - «Ми – обійматись у партері».
Тоді, як всесвіт обіймається з вином.
Нехай в газетах надрукують,
Що ми гойдаємось на голові.
Редактори із «жовтої» святкують
І тішаться, що запалилися вогні.
Там дуже світло, навіть страшно,
Що темрява давно пішла.
Сьогодні п'ятниця, а нам все смішно,
Що чорна кішка не прийшла...
Дмитро Максимчук
07.07.2019