Минуле
Дмитро Максимчук
Вона прозора і яскрава,
А він – зализано-сумний.
Для неї сонячна – це просто млява,
А в нього й грудень видатний.
Йому півострови, а їй півкулі...
Хай дивляться у інший бік.
Вона тендітна, в нього – ґулі.
Це, ніби, полуничний з ківі сік.
Тримаю рацію без батарейок.
Чекаю на новий зв’язок.
Наш потяг більше не зійде із рейок.
«Відміна» у минулому, лишилась «ОК».
Тепер нічого не пройде даремно.
Ніхто не забере у світла тінь.
Життя прокинеться, коли вже буде темно,
Коли мине суботня лінь.
А він – зализано-сумний.
Для неї сонячна – це просто млява,
А в нього й грудень видатний.
Йому півострови, а їй півкулі...
Хай дивляться у інший бік.
Вона тендітна, в нього – ґулі.
Це, ніби, полуничний з ківі сік.
Тримаю рацію без батарейок.
Чекаю на новий зв’язок.
Наш потяг більше не зійде із рейок.
«Відміна» у минулому, лишилась «ОК».
Тепер нічого не пройде даремно.
Ніхто не забере у світла тінь.
Життя прокинеться, коли вже буде темно,
Коли мине суботня лінь.
Дмитро Максимчук
29.11.2020
29.11.2020