е-mail:
пароль:

забыли пароль?

регистрация

Кто из них космонавт?

Савицкая

Попович

Гагарин

Каденюк

Леонов

Белка

Стрелка

свой вариант



22.10.2021 10:02

SOS! Театр потребує рятівника!


Людмила Коротка

Такої думки дотримуються працівники театру, які нещодавно звернулися до мене з проханням дати їм можливість розказати про те, що насправді відбувається в закладі культури. Адже наразі вони її позбавлені.
Усі саксаганці стверджують, що сьогодні театром керує непрофесіонал. Людина, яка немає організаторських здібностей, слабий управлінець і менеджер.
Артист драми одразу ж зазначив, що не хоче, щоб його прізвище прозвучало в цьому матеріалі:
– Я вимушений вчиняти так, тому що хочу «відкрити очі» громадськості на те, що насправді відбувається в театрі. При цьому хочу уникнути знущань і можливого звільнення (а такі приклади, повірте, були) та продовжити працювати.
На жаль, нині ні у мене, ні у інших працівників немає можливості розповісти на зборах про проблеми театру. Нам її просто не надають… А «вищі світу сього» проблем не помічають, хоча, ймовірно, просто роблять вигляд, що осліпли. А між тим заклад, який я ціную і люблю, перетворюється на театр «другого сорту». І глядачі розуміють це. Вони говорять про це після концертів, не йдуть із колишнім ентузіазмом на вистави…
Я більше не можу працювати за таких умов, я втомився від ситуації, що склалася, я хочу, щоб мене нарешті почули, – говорить артист і продовжує:
– По-перше, я втомився від хаотичної роботи. Ми не маємо чіткого плану, тому що він постійно змінюється. Я не знаю зранку, чи буду я взагалі задіяний у роботі? А коли хочу дізнатися, що робити сьогодні, яким буде план на завтра, чіткої відповіді не отримую.
Я не можу так працювати, це неправильна організація роботи! Вона призводить до того, що я втрачаю професійні навички.
По-друге, через постійні невиплати заробітної плати я не можу належним чином утримувати сім’ю. Якось наважився запитати, як і мої колеги по цеху, які сміливіші, у чому справа – отримав красномовну відповідь, мовляв, якщо мені щось не подобається, то мене ніхто тут не тримає…
Так, я можу пошукати роботу де-інде, і навіть більш оплачувану, але театр – моє покликання і мені шкода того, що плекалося колишнім керівником роками, тепер паплюжиться, знищується без жалю, а театр стрімко летить у прірву.
Це відбувається тому, що нинішній художній керівник не організовує та не контролює творчий процес, не бере участі в репетиціях, не розуміється на тому, як взагалі будується робота театру.
Саме тому прем’єри, які вийшли протягом останніх півтора року, важко назвати гідними театру – будь-якого взагалі!
Заради справедливості зазначу, що завдяки старанням моїх талановитих колег, Влада Красікова, як режисера, попри всі негаразди, які є в театрі, була створена прекрасна прем’єра «Пастка»! Я вітаю колег!
З огляду на це ще більш шкода, що театр втратив оркестр, сьогодні поступово втрачає балет… Театр дрібнішає, втрачає позиції, які є і моїми надбаннями як члена театрального колективу. Адже колись усі ми разом працювали задля спільної мети – зробити театр ім. Саксаганського окрасою Київської області. Ми досягли цього! А тепер, лише за півтора року, майже все втратили.
І найнеприємніше, що керівництву театру, керівництву міста та області все одно – всі бездіють, театр покинули напризволяще. Я хотів би запитати у Дикого Геннадія Анатолійовича, який завжди активно підтримував театр, невже він не помічає негативних змін? Він осліп і нічого не бачить?
Я дуже хочу, щоб театр ім. Саксаганського став таким, яким був за колишнього керівника В’ячеслава Ускова. Я хочу, щоб саксаганці знову стали однією «театральною родиною», а не так , як зараз. Вірю в те, що мене почують!
Колегу підтримує і «людина з адміністрації» театру:
– Нинішній керівник театром не управляє. Впевнений, він просто не знає, що таке управління таким закладом культури чи планування. А як працює механізм стратегічного реагування взагалі не уявляє. Тому, чи варто очікувати, що він зможе об’єднати усі ланки, усі 14 цехів, які працюють в театрі, щоб вони успішно функціонували? Ні, на таке не доводиться розраховувати.
Директор не прислухається до пропозицій керівник творчих цехів, при цьому нічого не пропонує сам. Усі творчі питання вирішує не художній керівник, як мало би бути, а його замісник по художньо-постановочній частині, який до творчості має лише технічне відношення. Він не має ні відповідних посадових інструкцій, ні належної освіти, щоб вирішувати творчі питання. Це призводить до того, що вистави неминуче втрачають у якості, як і номери у різноманітних шоу, які, по суті, експлуатують напрацювання минулих років.
От, наприклад, шоу-програма «Новий день над Україною» на виїзді зазнала фіаско, тому що нічого нового для глядача не було, усе виглядало як художня самодіяльність. А на базі був екран, на оренду якого витрачаються величезні кошти, саме він і створював ефект новизни. А де нові художні твори? Звідси друге логічне запитання: що робить керівник, щоб театральний продукт залишався професійним і конкурентним? По третє - чому керівник не закриває в першу чергу ту статтю, яка має бути «захищеною» – оплату праці, при тому, що керівництво області профінансувала театр у повному обсязі згідно штатного розкладу на 2020-2021роки.
Не зрозуміло також, чому театр не отримує коштів за ті виїзні заходи, які глядачі відвідують безкоштовно? По-перше, театр не може працювати без оплати лише «за підтримки депутатів обласної ради». Таке формулювання взагалі незрозуміле і наштовхує на думку про різного роду корупційні схеми, учасником яких є керівник театру. По-друге, як він, скажімо, платив за перевезення акторів і декорацій, адже театр не має власного транспорту? І, по-третє, як можна взагалі проводити безкоштовні концерти, коли театр потребує коштів. Він має їх заробляти, і можливості є, але ми працюємо, ймовірно, щоб керівник «подобався» певним депутатам і міг розраховувати на їх підтримку у подальшому. А от інтереси самих артистів залишаються поза увагою.
Не будемо забувати, що театр ім. Саксаганського – репертуарний, а це значить, зокрема і те, що репертуар має складатися грамотно: на тиждень, місяць, півроку тощо.
Має бути чітке планування, а анонсовані вистави повинні з’явитися вчасно, а не бути відміненими за декілька днів до прокату. Я розумію форс-мажорні ситуації. Але виходить, що театр протягом півтора року працює у форс-мажорі? Адже практика відміняти вистави стала повальною. Як при цьому працювати менеджерам з розповсюдження квитків, адміністраторам? Адже репертуарні зміни можуть відбуватися протягом дня, вони просто не знають, квитки на які вистави продавати. По-друге, паралельно прокату вистав відсутнє денне фахове навантаження артистів, які повинні бути задіяні в репетиційному процесі для підготовки нових художніх постановок та вистав і таких вісімдесят відсотків.
Вже дуже багато часу спостерігаю, як щомісячно порушуються не лише традиції напрацьовані роками театром П.К.Саксаганського, а і зовсім не виконується Державна політика в галузі мистецтва, в святкові дні театр на замку.
Я впевнений, що обласній раді час провести негайну перевірку фінансово-господарської діяльності театру. Тим більше, що багато артистів працювало на півставки, досі багато вакантних місць, при цьому театр отримав кошти від обласної ради в повному обсязі, а керівник говорить, що їх не вистачає і затримує заробітну плату працівникам театру. То де ж кошти і чому їх не вистачає? Чи можна вважати керівника ефективним управлінцем?
Тим більше, що він практично кожного місяця дозволяє виписувати собі премії за «хорошу» роботу. Їх отримують і кілька співробітників театру, які підтримують керівництво. Це ненормально! Особливо, враховуючи те, що інша частина колективу перебуває або у постійних простоях, або отримує лише половину заробітної плати. Та й ту невчасно!
Мене обурює, що ця ситуація нікого не хвилює. Я не розумію, чому керівництво області не бачить очевидного, чому не наведе лад на підприємстві, яке безпосередньо йому підпорядковане. Невже варто нарешті повірити слухам про те, що саме область була зацікавлена, щоб єдиний на Київщині театр був закритий? Невже нинішній керівник з’явився в театрі невипадково?
Здається, що так, адже попереднього директора-художнього керівника просто викинули з театру. Хоча саме він, як неодноразово довів, міг би вивести заклад на нові рейки. Невже це нікому сьогодні не потрібно?
Технічний працівник театру погоджується з усім сказаним вище, і має, що додати:
– Я обурений тим, що відбувається в театрі не менше, ніж мої колеги. Раніше ніколи не було такого, щоб техперсонал приходив на роботу, аби прийти. Так відбувається, тому що нинішнього навантаження точно недостатньо.
Я також втрачаю кваліфікацію, не бачу шляхів для майбутнього розвитку. Як театру, так і особистого. Я дуже сумую за тим часом, коли В’ячеслав Валентинович у будь-яку хвилину міг з’явитися на репетиції, щоб дати пораду, допомогти, подякувати за хорошу роботу або дорікнути за погану (часто було і таке). Я сумую за справжнім професіоналом!
Найбільш щемною вийшла розповідь особи, яка за гоголівською традицією просила назвати себе «маленькою людиною», адже займає в театрі дуже скромну посаду:
– Я простий білоцерківець, який донедавна пишався тим, що у нашому місті був справжній театр – найкращий на всю область.
Я дуже люблю театр і давно працюю тут. Займаю маленьку посаду і раніше був гордий, що працюю в храмі мистецтва. А сьогодні, хоч мені і боляче, але вже не можу стверджувати такого. Я дуже хочу, щоб мене почули.
Чому саме зараз? Нещодавно зустрівся з В’ячеславом Валентиновичем, поспілкувалися. Я відчув такий жаль від того, що сьогодні правлять бал гроші та зв’язки, а справжні професіонали залишаються покинутими напризволяще.
В’ячеслав Усков поклав стільки праці та сил, збирав і виховував колектив, щоб зробити театр одним із найуспішніших в Україні. Я радів цьому разом із усім колективом. Сьогодні я не розумію, куди дивляться депутати та керівництво області? Від них залежить подальша доля театру, а вони нічого не роблять. Чим прості люди завинили, що їх наразі фактично залишають без мистецтва? Нам дуже непросто живеться. І театр був тим місцем, куди ми всі могли дозволити собі піти, хоча би раз на місяць, щоб отримати насолоду та розраду. Це місце, куди ми з радістю приводили дітей. Куди вони підуть у подальшому? У забігайлівку, яких так багато по місту? Таку альтернативу нам готують?
Чому керівництво області продовжує робити вигляд, що все нормально? Коли закінчаться ці політичні ігри нарешті, невже ми знову обрали не тих?
З огляду на все вище сказане роблю висновок: невже може ефективно керувати театром людина, яка немає належних управлінських якостей? Тим більше, саме нинішній директор, будучи начальником управління культури області, зробив все, щоб змінити статут театру: замість «комунального закладу» перевів його у «комунальне підприємство», що протирічило закону «Про театр і театральну справу». Театр не має на меті заробляти кошти, а підприємство повинно. Це спричинило зміну системи фінансування театру, який втратив захищені статті.
Мітинги та голодування театру – також «заслуга» саме пана Подолянця, тому що він погоджував ініціативи деяких колишніх депутатів в обласній раді щодо зняття коштів з театру посеред бюджетного року. От і постає цілком логічне запитання: невже така людина продовжуватиме керувати театром?
Дуже хочеться, щоб люди, наділені владою, які можуть впливати на подальшу долю і розвиток театру, врешті-решт звернули увагу на цей заклад культури та розібралися в тому, що там відбувається. Театр благає про порятунок!

Людмила Коротка



  • автор пожелал остаться неизвестным
    предыдущаяследующая
    всего комментариев: 0

    сортировать комментарии: от первого к последнему, от последнего к первому
    самое, самое
     









    Создание сайта — студия "Малина", Белая Церковь 2010г.